Стрептодермія – небезпечне захворювання, що виявляється на шкірних покривах. Характеризується як гостра інфекційна хвороба, яка провокується специфічної бацилою з групи стрептококів.

Бактерії є умовно-патогенними, живуть на слизових оболонок і верхніх шарах епідермісу людини.

Причинами появи запалення є:

1. Нестача вітамінів в організмі.
2. Знижена імунна система.
3. Сильний стрес.
4. Інтоксикація при ранньому розвитку захворювання.
5. Не дотримання особистої гігієни.

Заразитися стрептококом можна різними способами: через предмети побуту, іграшки, рушники, посуд і від людей, хворих на ангіну, фарингіт, тонзиліт.

Найчастіше інфікуються пацієнти, раніше уражені важкими хворобами. Розвиток стрептодермії більшою мірою визначається у маленьких дітей з незміцнілою імунною системою і жінок у період вагітності чи лактації.

Поява незначних шкірних висипань свідчить про розвиток стрептодермії. Висип легко сплутати з іншим захворюванням епідермісу.

Виділяють 3 форми хвороби:

1. Стрептококове імпетиго – не бульозна стадія розвитку;
2. Бульозні імпетиго – важка форма прояву стрептодермії;
3. Суха стрептодермія.

Будь-який тип розвитку стрептодермії необхідно лікувати.

Симптоми і ознаки інфекції

Проявляються ознаки стрептодермії дуже схожі з іншими хворобами м’яких тканин.

Початковими симптомами є запалені папули, наповнені рідиною. Місце їх розповсюдження – особа, ступні, кисті рук. Пухирі самостійно дозрівають, розкриваються, підсихають і зникають. Процес триває протягом 7 днів.

Бульозні імпетиго протікає важче. Якщо вчасно не почати лікування, то є можливість її поширення на здорові ділянки. Висипання часто проявляються на кистях рук, ступні або гомілках. Діаметр пухирів перевищує 1 див.

Перебіг форми доповнюється погіршенням загального стану хворого людини, підвищується температура тіла до 39 градусів, набухають лімфовузли.

При сухій стрептодермії почервоніння немає. На шкірі з’являються білі ділянки до 5 див. Вони поступово розростаються, повністю заповнюючи всю здорову дерму.

При виникненні передумов або явних ознак захворювання необхідно негайно звернутися за допомогою до лікаря. Вчасно надана терапія призводить до швидкого усунення симптомів.

Для усунення інфекції з верхніх шарів епідермісу, рекомендуються антибіотики та антисептики. Лікування необхідно проводити у складі комплексної терапії. Медикаментозні засоби застосування антибактеріального використовуються як зовнішньо, так і для внутрішнього введення.

Для лікування захворювання у дітей внутрішній прийом антибіотиків призначається тільки в важких випадках. Ліками першого вибору для зняття симптомів призначаються зовнішні мазі містять у складі антибіотики. Медикаменти цієї форми мають найменший вплив негативного характеру на незміцнілий організм. Після мазей не доводиться проводити відновлювальну терапію.

Мазі з антибіотиками:

• «Синтоміцин»;
• «Левомеколь»;
• «Бактробан»;
• «Банеоцин»;
• тетрациклінова;
• эритромициновая;
• «Гентаксан»;
• «Ретапамулин».

Додатково можна використовувати таблетки, розтирати їх у порошкову форму і прикладати до мокнущим виразок, а зверху змащувати мазями. Дерматолог може порекомендувати комплексні крему, до складу яких, крім антибіотика входять і гормони.

В першу чергу при лікуванні стрептодермії у дорослих або дітей призначають препарати з групи пеніцилінів. Їх дія відзначається підвищеною ефективністю.

Серед найбільш результативних виділяють препарати:

• «Амоксиклав»;
• «Амоксицилін»;
• «Флемоксин Солютаб»;
• «Ампіцилін»;
• «Аугментин».

Ці ліки корисні тим, що вражають різних патогенних бактерій, швидко всмоктуються і діють. Вони виводяться з організму і не токсичні.

Якщо у пацієнта виявляються алергічні реакції при дії пеніцилінів, то лікар приймає рішення замінити медикаменти першого ряду ліками другого рівня. Такими препаратами виступають макроліди.

Типи засобів:

• «Еритроміцин»;
• «Сумамед»;
• «Кларитроміцин»;
• «Азитрокс»;
• «Азитроміцин».

Еритроміцин є протимікробним препаратом, ефективно нейтралізує грампозитивних і грамнегативних патогенних бактерій. Азитроміцин представляє собою антибіотик-азалид, здійснює бактерицидний вплив на аеробні та грампозитивні мікроорганізми.

Дозування призначає лікуючий лікар на підставі проведених обстежень та ступеня перебігу захворювання. Макроліди – ефективні препарати проти стрептодермії, але токсичніша, ніж пеніциліни.

Якщо при зараженні стрептодермией відбувається приєднання вторинної бактерії, що призводить до повторного зараження епідермісу з виявленням додаткових симптомів, то пеніциліни або макроліди можуть виявитися безсилі. У такому разі дерматолог прописує цефалоспорини.

Медикаменти цефалоспоринового ряду:

• «Цефалексин»;
• «Супракс»;
• «Ципрофлоксацин»;
• «Цефтріаксон».

Під час застосування цих лікарських засобів обов’язково слід додатково вводити медикаменти, які нормалізують кишкову флору, – пробіотики і пребіотики.

Аміноглікозиди – антибіотики, які мають природне або напівсинтетичне походження. Вони ефективніше, ніж ряд антибіотиків бета-лактамного характеру і допомагають боротися з інфекціями тяжкого перебігу, що призводить до пригнічення імунної системи організму.

Препарати для лікування стрептодермії:

• «Неоміцин»;
• «Гентаміцин»;
• «Амікацин».

Ліки добре переносяться людиною, не викликають побічних явищ.

На відміну від хворобливого введення цефалоспоринів, які при необхідності вводяться за допомогою ін’єкцій, дані кошти не провокують виявлення дискомфорту під час внутрішньом’язового введення.

Щоб призначити антибіотики лікар направляє пацієнта на здачу аналізів. Для цього проводиться наступна діагностика:

1. Виявлення клінічної симптоматики стрептодермії – характер появи хворобливих фолікул, місце їх локалізації.
2. Бактеріологічний зішкріб з уражених шкірних покривів для виявлення патогенних бактерій і необхідних для їх нейтралізації антибіотиків.
3. Додаткові методи обстеження – перевірка калу на яйця глистів, загальний аналіз крові і сечі. За цими даними виявляється запалення, коригується доза використання призначуваного препарату.

Основними показаннями до застосування антибіотиків під час стрептодермії служить рясне висипання на шкірних покривах, розтин папул, наповнених гнійним вмістом і розростання уражених ділянок шкіри.

Перед початком введення лікарського засобу необхідно перевіритися на наявність протипоказань. Виділяють певні ситуації, при яких не слід вводити антибіотики ні дорослим, ні дітям.

1. Захворювання серцевого м’яза.
2. Проблеми функціонування кровоносної системи.
3. Негативні зміни в дихальній системі.
4. Вестибулярні порушення.
5. Індивідуальна непереносимість головного компонента антибактеріального засобу чи складових інгредієнтів.
6. Період виношування плоду та вигодовування дитини грудним молоком.
7. Порушення в роботі нирок і печінки.

При виникненні дискомфорту після застосування лікарського засобу, необхідно випити антигістамінні препарати і звернутися за консультацією до лікаря.

Якщо призначили зовнішню мазь з містяться всередині антибіотиком, то наносити засіб рекомендується ватним диском на знезаражену поверхню. Зверху уражене місце накрити марлевою пов’язкою, щоб нанесені компоненти повністю вбралися в шкірні покриви.

Тривалість проведення терапії встановлює лікар залежно від перебігу лікування. Кратність нанесення мазі або крему в день складає не менше 2-х разів.

Коли призначається терапія антибіотиками, застосовується певний метод введення лікарського засобу. Дозування призначається індивідуально для маленьких і великих пацієнтів. Виділяють певну схему впливу ефективними медикаментами:

1. Амоксиклав: для дорослих – 2 таблетки по 625 мг за 2 прийоми.
2. Амоксицилін: дітям віком до 24 місяців по 20 мг на 1 кг ваги малюка, дошкільнятам до 6 років-по 125 мг один раз на добу.
3. Аугментин: дітям до 2 років у вигляді суспензії по 2,5 мг, після 2-х років до 7-ми – по 5 мг одноразово в день.
4. Еритроміцин: пацієнтам до 14 років по 20-40 мг на 1 кг ваги, не менше 3-х прийомів за добу.
5. Флемоксин Солютаб: малюкам по 30-60 мг на 1 кг ваги на 2 або 3 прийоми.
6. Сумамед – рекомендується дітям, які досягли 6-місячного віку, дозування по рекомендації лікаря.
7. Цефтриаксон застосовується тільки у вигляді уколів. Розраховується норма для введення відповідно до тяжкості захворювання, ваговою категорією пацієнта і отриманими аналізами.

Результативне лікування призводить до швидкого усунення хвороботворних бактерій і зняття дискомфорту. В іншому випадку можна перевести стрептодермію у хронічний запальний процес, доповнюється різними захворюваннями.

Якщо не перевіряти пацієнта на наявність протипоказань можна, спровокувати побічні явища.

Симптоматика при недотриманні правил:

• розлад шлунка, біль у животі, нудота, блювання;
• жовтяниця, гепатит;
• кандидоз;
• набряк Квінке;
• кандидоз;
• метеоризм;
• висип, що виявляється на шкірних покривах, кропив’янка;
• підвищений метеоризм;
• диспепсія;
• гіперактивність, судоми кінцівок.

Якщо виявилися наслідки, то необхідно припинити приймати ліки. Зазвичай всі побічні явища проявляються вже через 2-3 години після введення ліки, іноді ще раніше. Якщо подібна ситуація проявилася, а початок курсу антибіотиків було тиждень тому, то джерело алергічної реакції слід шукати в недавно вжиті препаратах.

Вчасно помітили і правильно певне захворювання швидко піддається медикаментозної терапії зовнішнього застосування. Антибіотики вводяться тільки в крайніх випадках.